Петро Сагайдачний - Видатні постаті України
Понеділок, 05.12.2016, 15:33Вітаю Вас Гость | RSS
Видатні постаті України
Меню сайту
Категорії розділу
Архієпископи [1]
Гетьмани [7]
В цій категорії зібрані біографії видатних гетьманів України
Отамани [3]
В цій категорії зібрані біографії видатних отаманів України
Характерники [1]
В цій категорії зібрані біографії видатних козаків-характерників України
Опитування
Який на вашу думку найвидатніший письменик !!!
Всього відповідей: 85
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Привітання

Біографії


Головна » Біографії » Козацька доба » Гетьмани

Петро Сагайдачний
Молоді роки


Петро Конашевич народився в селі Кульчиці Перемишльскої землі Руського воєводства (нині Самбірського району Львівської області) у шляхетській православній родині. Свій рід виводив з боярської шляхти яка володіла селом Кульчиці з 1284 року (дарча грамота князя Лева). Історики — Юрій Мицик та Зоя Хижняк, припускають, що батька Сагайдачного звали Кононом, по смерті якого мати прийняла чернечий постриг («інокиня Мокрина»). Єлисей, котрий згадується з прізвищем Казновський, це, ймовірно дід Сагайдачного по матері.

У зв'язку із відсутністю прямих писемних джерел, достеменно не відомо коли саме народився Петро Конашевич. Згідно з Б. Сушинським це відбулось близько 1550 року, тоді як О. Апанович вказує на 1577–1578 р, а Сас П.М. приходить до дати близько 1582 року .

Згідно з сучасними припущеннями протягом 1589—92 років Сагайдачний отримував початкову освіту у Самборі. А з 1592 по 1598 рік навчався в Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Під час навчання Сагайдачний пише твір «Пояснення про унію», у якому виступив на захист православної віри. Цей твір був високо оцінений сучасниками, зокрема, литовським канцлером Левом Сапєгою.

Після випуску Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака.

Відновлення православної ієрархії. Війни з татарами.

$IMAGE2-left$
На початку червня 1619 року запорозьким гетьманом став Дмитро Барабаш, однак уже на початку липня Конашевич-Сагайдачний повернув собі гетьманську булаву. У липні він скликав у Києві раду, на яку прибули близько тисячі козаків та старшин, делегованих з місць. Діючи в інтересах так званих старовинних козаків (соціальна база яких складала близько 10 тис. осіб з числа запорозьких ветеранів, потомственних козаків, старшин), учасники ради висловилися за політичний компроміс із польською владою: в обмін на визнання станових прав «старовинних» козаків вони добровільно погоджувалися очистити Військо Запорозьке від «нових» козаків — покозачених селян та міщан. На цій раді ухвалили також узяти під протекцію та оборону Війська Запорозького Православну церкву. В жовтні при укладенні Роставицької угоди 1619 Сагайдачному та його старшинам вдалося значною мірою нівелювати антикозацьку програму урядових комісарів. Разом з тим, пункти цього документа щодо виписки козаків з Війська Запорозького та обмеження місця їх проживання територією королівщин становили чималу загрозу для козацтва, насамперед «нового».

У середині листопада — на початку грудня 1619 Конашевич-Сагайдачний повів козацьке військо чисельністю близько 5 тис. вояків на татарські улуси з виходом під Перекоп, де відбувся бій із бл. 8-тисячним військом хана Джанібек-Гірея. Запорожці завдали противнику помітних втрат, а також визволили з неволі чимало бранців-християн.

У січні 1620 Конашевич-Сагайдачний відправив до Москви своїх послів із запевненням царя Михайла Федоровича в службі «по-старому» (воєнна служба іноземним монархам була традиційною для запорожців). Очевидно, це ж саме посольство провело попередні переговори з єрусалимським патріархом Теофаном III, який перебував у Москві, щодо висвячення єпископату українсько-білоруської православної церкви.

25 березня в Києві гетьман з кількома тисячами козаків урочисто зустрів єрусалимського патріарха, попросивши в нього від імені всього Війська Запорозького відпущення гріхів за пролиття крові християн під час московського походу 1618. Виразною демонстрацією політичної підтримки православної церкви став вступ гетьмана разом з усім Військом Запорозьким до Київського (Богоявленського) братства, що відбувся між 27 травня і 5 червня 1620 року. Гетьман був серед тих, хто активно переконував Теофана III відновити вищу ієрархію Православної церкви.

У 20-х числах червня 1620 Конашевич-Сагайдачний організував напад із суші та моря на Перекоп 17-тисячним козацьким військом. По завершенні цієї виправи, 9 липня, невдоволені козаки, насамперед виписані з Війська Запорозького згідно з умовами Роставицької угоди 1619, а також ті, які всупереч його заборонам хотіли йти на море, виступили проти гетьмана. Сагайдачного було позбавлено влади, а новим гетьманом обрано Я.Бородавку (Нероду).

В жовтні 1620 року патріарх Теофан ІІІ, разом з іншими двома східними ієрархами - митрополитом Софійським Неофітом та єпископом Страгонським Аврамієм, висвятив ігумена Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря Іова Борецького на митрополита Київського та Галицького й ще шістьох ієрархів у сан єпископів. В листопаді 1620 року П. Конашевич-Сагайдачний, разом з нововисвяченним єпископом Йосифом Курцевичем, виступив на черговму засідання польського сейму, де поставив питання про королівське визнання проведених патріархом Теофаном хіротоній. Проте, незважаючи на бажання отримати підтримку козаків у війні з Туреччиною, польський сейм не підтримав цю пропозицію.

Наприкінці лютого — на початку березня 1621 Конашевич-Сагайдачний з кількома сотнями козаків провів до Дністра єрусалимського патріарха Теофана III, який повертався додому по висвяченні в Україні православних ієрархів.

Особисте життя

Близько 1602 - початку 1603 року, Петро Конашевич Сагайдачний одружився із киянкою шляхетського роду - Анастасією Повченською. Близько 1604 року в них народився син - Лукаш. Після смерті Сагайдачного, Анастасія в 1624 році удруге вийшла заміж за шляхтича Івана Пйончинського.

Смерть, заповіт

Сагайдачний відмовив королівським комісарам у розгляді без скликання загальної козацької ради, вимоги про скорочення війська до 3 тис. осіб. Наприкінці зими 1622 року до Варшави було надіслане козацьке посольство, з вимогою до польського короля дотримуватись даних раніше обіцянок, проте особливих результатів досягнуто не було. У своєму передсмертному листі до Сигізмунда ІІІ Петро Сагайдачний зазначав:« «Покорне и слезне прошу, даби тое козакам творимое бедствие и озлобление превысоким и грозным вашого найяснейшего величества мандатом было запрещено и ускромнено. Особливе унея, за милостивым вашого найяснейшого королевского величества позволением теперь в Русе через святейшего Феофана патриарху иерусалимскому знесенная, абы впредь в той же Русе никогда не отновлялася и своих рогов не возносила». »


За п’ять днів до смерті Сагайдачний склав заповіт, за яким відписав своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі, щоб на доходи від цього майна могли навчатись бідні діти. Також гетьман призначив опікунів для своєї дружини та близьких родичів, ними були киъвський митрополит Іов Борецький та наступник на гетьманській посаді Оліфер Голуб. 10 квітня 1622 року Петро Сагайдачний помер внаслідок вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під Хотином (1621 р.). Похований у Києво-Братському монастирі. У 1690-1693 рр.. при реконструкції Богоявленської церкви цього монастиря могила гетьмана була загублена, а в 1935 році знищена й сама церква. В даний час на території Києво-Могилянської академії реконструйована умовна могила Конашевича-Сагайдачного.


Поділится ссилкою з друзями:
Категорія: Гетьмани | Додав: valera (01.12.2012)
Переглядів: 1948 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Життя сайту!
Пошук
Block title
Block content
Block title
Block content
Block title
Block content
Block title
Block content
Друзі сайту